Спільні заходи з попередження природних катастроф у транскордонному басейні р. Уж
Проєкт в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського Інструменту Сусідства (ЄІС) Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020
У середу, 9 серпня, у конференц-залі БУВР Тиси відбулося обговорення проблем маловоддя та паводків на річці Уж у місті Ужгород та шляхів їх вирішення. Участь у заході взяли представники проєктних організацій, Ужгородської міської ради, наукових та громадських організацій, Ужгородського міжрайонного управління водного господарства, експерти проєкту.
На початку начальник БУВР Тиси, керівник проєкту Олег Кисіль розповів присутнім про два головні напрямки діяльності проєкту – зменшення загроз затоплення паводковими водами басейну річки Уж та пом’якшення проблеми нестачі води у річці Уж в межах міста у засушливі періоди. Нещодавно відбувся семінар, на якому було підсумовано отримання оновлених геопросторових даних, розробку гідродинамічних моделей, виготовлення карт загроз та ризиків затоплення і передано картографічні матеріали територіальним громадам та організаціям, задіяним у захисті населення і територій від затоплення. Сьогоднішня подія присвячена підведенню підсумків щодо проєктування вузла гідротехнічних споруд для обводнення русла річки Уж у межах міста в умовах низької водності.
Головний інженер проектного інституту ПрАТ «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва» (ПрАТ «Укрводпроєкт») Олександр Романишин представив присутнім процес розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва підпірної регулюючої споруди, яка підвищить стійкість до засух вздовж річки Уж за рахунок утримання води під час низьководних періодів і обводнення паркової зони. Споруда має два щити (клапани), які автоматично будуть підніматися під час низьких рівнів та опускатися при пропуску паводку. Саме це і було найскладнішим у завданні, яке прагнули вирішити інженери-водники в минулому: запроєктувати таку споруду, яка б і затримувала воду при малих рівнях води, і не ускладнювала ситуацію при проходженні численних паводків. Але стаціонарними спорудами таке завдання вирішити неможливо, і тільки зараз сучасні технічні рішення дозволяють об’єднати обидва режими в одній споруді. Це відбувається за рахунок рухомості клапанів, що автоматично «лягають» на дно під час переливу на певний встановлений рівень, і «піднімаються» для створення підпору.
Місце проєктування споруди – це верх по течії від підвісного пішохідного мосту, де річка має відповідну ширину русла, обрано дуже вдало. У цьому місці річка має також поглиблення, в якому й передбачається встановити основу споруди так, щоб не створювати застій води. Сама конструкція споруди буде знаходитись в донній частині, і тільки верх конструкції, який буде рухомим, буде виступати на рівні меженних вод, тобто буде забезпечена постійна проточність води. У процесі обводнення забезпечується постійний перелив води через підпірні клапани. Площа тимчасової ємності, яка при цьому утвориться, становить 350 тис.м3. Такий об’єм набирається за 3 дні у середній рік і за 8 днів у маловодний рік. Витрати під час 1% паводку розраховувалися двома різними методами (комп’ютерне моделювання і фізична лабораторія) різними організаціями. Результати були задовільні, розбіжності не перевищили допустиму похибку. Також при будівництві споруди, розчищенні староріччя передбачені влаштування велосипедних доріжок, облаштування берегів, пляж, пішохідні розв’язки для зручності містян.
Якщо говорити про захист міста від затоплення, вивчивши міжнародний досвід, запропоновано використання мобільних захисних конструкцій на набережних, які легко монтуються під час паводку, а після його проходження прибираються. При відповідному завчасному прогнозі, який ми маєм завдяки АІВС Тиса і моделям прогнозування, як свідчить досвід використання, часу достатньо для їх монтажу. Завдяки влаштуванню мобільних дамб, реконструкції набережних та перерозподілу паводкового стоку з русла р.Уж у староріччя Боздоського парку буде забезпечено захист прилеглої території м.Ужгород від затоплення паводковими водами високої забезпеченості та запобігання катастрофічних наслідків.
Детальну розповідь про технічні характеристики регулюючої споруди продовжив головний інженер проєкту наступного етапу розробки проєктно-кошторисних матеріалів (стадія ПРОЄКТ) Богдан Сеневич. Споруда (двосекційний поверхневий сегментний затвор із опускним клапаном) у маловодний період буде забезпечувати обводнення ділянки річки Уж в межах міста Ужгород від підпірної споруди (район Боздоського парку) до пішохідного моста біля Театральної площі. При чому, рівень води на ділянці підпору зміниться і складатиме не менше 0,85 м (при засушливому природньому періоді глибина води в руслі р.Уж складає всього 12-18 см). Під час презентацій присутні мали змогу побачили фотографії схожих регуляційних споруд в Італії, Австрії, Закарпатті.
При проєктуванні були враховані рекомендації Інституту гідробіології НАН України, зокрема щодо влаштування рибоходу, який спроєктовано так, щоб могли проходити основні види риб, які найчастіше зустрічаються у місцевих локаціях. Також відмітимо, що споруда буде працювати тільки після завершення нерестового періоду.
На запитання, що відбуватиметься з твердими наносами, проєктанти пояснили, що греблі практично нема, тому нема підстави очікувати, що споруда сильно вплине на твердий стік (наноси), але конструкція споруди добре регулюється, і у споруді передбачено донний шлюз для промивання твердих наносів. До речі, однією з умов проєктування було створення демонстраційного макету споруди, який був виставлений в конференц-залі під час круглого столу, так що всі бажаючі могли роздивитися і прояснити питання щодо зовнішнього вигляду та конструкції споруди.
Технічний експерт проєкту Володимир Чіпак відмітив, що метою створення проєктних матеріалів є зменшення негативного впливу екстремальних параметрів річки. До можливості будівництва такої споруди місто йшло довгі роки. Щоб впровадити споруду, потрібно знати і теперішній стан річки, і передбачати ситуацію наперед на декілька днів. Зараз це можливе завдяки побудованій системі автоматизованих станцій АІВС ТИСА та прогнозуючій моделі DIWA. Завдяки сучасним методикам у проєкті вдалося визначити зони ризику для міста Ужгорода на якісно новому рівні. Боздоський парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва, але зараз ця пам’ятка має занедбане і захаращене русло в центрі міста. Сьогодні Уж – це урбанізована річка в центрі 150-тисячного міста, і мати річку без води в такому місті – це те, що ми втрачаємо кожного дня, і що зараз технічно можливо виправити.
У виступах присутні підкреслили, що під час аномальних погодних умов, які ми зараз спостерігаємо, а експерти попереджують, що зміни клімату призведуть до ще більш інтенсивних екстремальних явищ (високі паводки, тривалі засухи тощо), потрібно накопичувати воду там, де вона є, зберігати і цінувати її, і заходи цього проєкту є дуже потрібними, так як дозволяють зробити більш плавним перехід до нової кліматичної дійсності.
Наприкінці круглого столу відбулася прес-конференція для представників ЗМІ.